wersja polska
Привітання сайту

АКТУАЛЬНО В ПРОЕКТ

 

Фестиваль Культур Пограниччя Гуцульський Кінь в Культурі Східних Карпат,
      Квітка полонини, 6-7 вересня 2014 r.


Фестиваль Культур Пограниччя

Гуцульський Кінь в Культурі Східних Карпат

Квітка полонини
7 вересня 2014 r.

7 вересня 2014 року на території гірськолижного витягу с. Голубине Свалявського району Закарпатської області відбувся Фестиваль культур прикордонних регіонів:
«Гуцульський кінь у культурі Східних Карпат"
в рамках проекту:
«Створення Польсько - Українського центру розведення та популяризації коней гуцульської породи» Програми транскордонного співробітництва
Польща-Білорусь-Україна 2007-2013

В програмі фестивалю:

Організатори:

Програма

Фестиваль культур прикордонних регіонів «Гуцульський кінь в культурі східних Карпат»

Жваві мелодії, граційні танці, співанки, що розносяться увсебіч Карпатських полонин, а ще багато теплих вітань гостей з усіх куточків Свалявщини та закордону, танцювальний флешмоб і навіть театралізоване транскордонне весілля на конях – усе це відбувалося на фестивалі культур прикордонних регіонів «Гуцульський кінь в культурі східних Карпат», що проводився з метою реалізації проекту «Створення Польсько - Українського центру розведення та популяризації коней гуцульської породи» за кошти міжнародної технічної допомоги реалізованого в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013.

А готувалася в НВА «Племконецентр» до цього унікального свята цілий рік не тільки координуючи зв’язки із польськими партнерами, але й невтомно тренуючи до осіннього показу незмінних талісманів фестивалю – гуцульських коней.

Під звуки давньої трембіти перед публікою граційним кроком у супроводі вершників з’являються основні герої сьогоднішнього свята – гуцульські коні.

За кілька митей ведучі фестивалю оголосять про початок офіційної частини, вшанують пам'ять борців за незалежність та цілісність нашої держави хвилиною мовчання, запросять на сцену почесних гостей.

Першою слово надали заступнику генерального консула Республіки Польща у Львові Лонгіні Путці, яка привітавши всіх з урочистою подією, наголосила, що ставлячи перед собою високу мету – відродження популяції гуцульських коней, українці не помилилися у виборі закордонного партнера, адже питанням збереження та розведення цих надзвичайно працьовитих тварин у Польщі приділяють велику увагу.

Наступним з вітанням до глядачів звернувся Директор департаменту агропромислового розвитку Закарпатської обласної державної адміністрації Андрій Готько:

Тепло зустріла публіка й виступ голови Свалявської районної державної адміністрації Андрія Наливайка: «Гуцульські коні – це невід’ємна частина Карпат. Сьогодні без них, так само, як і без трембіти, бринзи чи троїстих музик із коломийками неможливо уявити нашу культуру та Карпатський край».

Про історію створення 1925 року на Верховині асоціації розведенців коней гуцульської породи, історичним продовженням якої фактично стала міжнародна співпраця України і Польщі та про важливість співробітництва для нашої держави і особливу роль у ньому НВА «Племконецентр» вели мову у своїх виступах партнери проекту «Створення Польсько-Українського центру розведення та популяризації коней гуцульської породи»: очільник Польського дослідного господарства Інституту Зоотехнії Державного Дослідного Інституту Оджехова Владислав Брейта та директор Регіональної асоціації конярів у місті Жешові Марек Гібала.

З привітальним словом до гостей звернувся голова науково-виробничої асоціації «Племконецентр» Мирослав Головач:

Під звуки неповторних гуцульських мелодій координатор проекту Мирослава Головач зачитує уривок з роману Станіслава Вінценза «На високій полонині», котрий спонукає по-новому оцінити не тільки красу, але й значущість гуцульського коня у житті наших предків і ніби переносить усіх у сиву давнину:

З цими словами перед зачарованою публікою презентували коней гуцульської породи: дві породні лінії: Гробі та Горала і три маточні родини Зірки, Кралі, Луни.

 

Презентація ліній гуцульської породи

Лінія Гробі – Жеребець Пегазік (Люнак - Пелагія), гнідий, 2001 року народження, завезений з Польщі в 2004 році, протягом 2004 – 2013 рр. народилося 76 лошат.

Презентувала Людмила Мигович.

Його дочки:

Монополія (Пегазік - Магія), світло-гніда, 2008 р.н., презентувала Костроміна Кароліна;

Цвітанка (Пегазік - Візитка), темно-гніда, 2006 р.н., презентувала Комарницька Алла;

Бистриця (Пегазік - Богема),, гніда, 2008 р.н., презентував Боднар Владислав;

Марка (Пегазік - Мадонна), гніда, 2009 р.н., презентувала Комарницька Андріана.

 

Лінія Горала – Жеребець Педро (Спутнік - Паніенка), гнідий, 2002 року народження, завезений з Польщі в 2004 році, протягом 2004-2013 рр. народилося 17 лошат.

Презентував Руслан Фалес.

Його дочки:

Барва (Педро - Бегонія),гніда, 2009 р.н., презентував Комарницький Микола;

Капейстра (Педро - Квітка), темно-гніда, 2009 р.н., презентувала Панкієвіч Аніта;

Пасочка (Педро - Білиця), гніда, 2010 р.н., презентувала Ольшанська Анастасія;

Царівна (Педро-Каті),гніда, 2008 р.н., презентував Боднар Артур.

 

Презентація родин гуцульської породи:

Родина Зірки – Кобила Мані (Кентавр – Малина), 1999 р.н., гніда, презентував Радослав Маслик.

ЇЇ дочки:

Імперія (Пегазік - Мані), гніда, 2006 р.н., презентувала Комарницька Алла;

Манорія (Пегазік - Мані), гніда, 2008 р.н., презентувала Комарницька Андріана;

Медіана (Пегазік - Мані), гніда, 2010 р.н., презентував Боднар Владислав;

Міледі (Пегазік - Мані), гніда, 2013 р.н., презентувала Людмила Мигович.

 

Родина Кралі – Кобила Картинка (Кентавр - Котика), 1999 р.н., презентував Боднар Артур.

ЇЇ дочки:

Князівна (Пегазік - Картинка), гніда, 2008 р.н., презентував Комарницький Микола;

Клеопатра (Пегазік - Картинка), гніда, 2010 р.н презентувала Ольшанська Анастасія;

Контеса (Пегазік - Картинка), гніда, 2012 р.н., презентував Руслан Фалес.

 

Родина Луни – Кобила Багіра (Гвінт - Біржа), гніда, 2002 р.н., презентувала Комарницька Андріана.

ЇЇ дочка:

Білиця (Пегазік - Багіра), 2006р.н., гніда, презентував Боднар Владислав.

ЇЇ дочка:

Пасочка (Педро - Білиця), гніда, 2010 р.н., презентувала Ольшанська Анастасія.

 

«Ой кувала зозулечка златі співаночки…» і всі присутні зачаровано спостерігають за виступами дзвінкоголосих учасників заслуженого академічного Закарпатського народного хору обласної філармонії. Ох, і яких гарних пісень вони заспівали, а які танці виконували! Впродовж години знайомили присутніх із культурою бойків, лемків та гуцулів і зі своїми завданнями артисти впоралися на сто відсотків.

 

Під час кінного показу пані Мирослава розповіла про історичні та сучасні методи використання коней гуцульської породи:

  1. В’ючне використання гуцульського коня. В давнину коні були єдиним методом пересування, для них дорогою було кожне бездоріжжя. Було презентовано коня з дерев’яним різьбленим сідлом-тарницею, тканими бесагами з бербеницями.
  2. Запряжне використання гуцульського коня. Коні у гуцулів були завжди гарно вбрані, прикрашені мосяжними дзвониками. Було презентовано двоє коней запряжених з возом.
  3. Використання гуцульської породи коней в гіпотерапії. Еволюція людини спричинила появу автомобілів, тому використання коней для перевезення вантажів вже не є настільки актуальним. Але людину і далі тягне до коня. Спитайтеся чому? Тут можна сперечатися, для когось це позитивне біополе, для когось добра енергетика, а діти взагалі не задумуються і тягнуться до коня, бо він лікує. А всі знають що в серці дитини істина. Гуцульські коні використовуються також для лікувальної терапевтичної їзди іпотерапії. Це лікувальна гімнастика на коні, що рухається кроком під чуйним оком іпотерапевта і його помічника. Також було показано основні елементи гіпотерапії.
  4. Сучасне використання коня в кінному спорті. Гуцульські коні придатні також для класичних видів спорту, верхової їзди та навчання молодих вершників.
  5. Використання гуцульського коня в кіному туризмі. Популярним є також кінний туризм. В таку подорож можна з собою взяти в’юки та рюкзаки, так як це зробили працівники фермерського господарства «Полонинське господарство» на чолі з Олександром Ігнатенком з Великоберезнянщини, що кінним маршрутом дві доби долали відстань до місця проведення фестивалю.
  6. Використання гуцульського коня у весільному обряді. Увінчала показ така визначна подія в житті кожної людини як весілля. А в гуцулів воно є незвичайним, тому що ніколи не обходиться без коней. В весільному обряді співають пісню «Ой із загір’я місяченько» в якій говориться про використання коня. Для поїздки до вінчання в церкві використовують кілька пар осідланих і заквітчаних коней, на яких їдуть верхи молоді, дружби і дружки, батьки і матки. Наступним весільним дійством є урочиста зустріч молодих на подвір’ї власного будинку. При цьому дружби і батьки знімають молодого-князя і молоду-княгиню з коней, стають в один гурт із весільним деревцем у центрі.

Панувала на фестивалі воістину незрівнянна атмосфера: вишивані сорочки, етнічні костюми, запаски і сукні, в які цього дня були вбрані не лише організатори та делегати фестивалю, але й численні його відвідувачі, гармонійно доповнювала виставка авторських керамічних та графічних робіт «Сузіря гуцульського коня» Андрія Зубенка і Катерини Белікової, ремісничий міні-ярмарок, на якому були представлені витвори народного мистецтва, притаманні культурам народів Карпатського регіону, з особливостями яких, до речі, знайомили відвідувачів фестивалю у своїх виступах і учасники самодіяльного фольклорного ансамблю «Іршава», що навіть влаштували глядачам танцювальний флешмоб, учасники народного фольклорного колективу «Важанє» (Польща) та гуртківці самодіяльного народного колективу «Земля Саноцька» (Польща).

Наталія Малетич, Мирослава Головач.

Використано уривки книги Станіслава Вінценза «На високій полонині».

 

Фотогалерея: