wersja polska
Привітання сайту

Beskid Niski - Odrzechowa
fot. M. Kościelny

ПРИРОДНІ ТА КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ РЕГІОНУ, ЯКИЙ БЕРЕ УЧАСТЬ У ПРОЕКТІ

 

СКОРОЧЕНО

Географічне розташування

Низький Бескид це пасмо в Карпатах між перевалами Лупківським на сході, та Тилицьким на заході. Східна межа Низького Бескиду є одночасно межею Східних і Західних Карпат.

Це пасмо межує на сході з Бещадами, на північному сході з Буковським Узгір’ям, на заході з Сондецькою Улоговиною, на південному заході з Сондецьким Бескидом, а на півночі з Середньобескидським Узгір’ям. На півдні переходить в Ондавське Узгір’я – кордон має умовний характер і проходить лінією Бардіїв– Свидник – Медзилаборці .

Лежить на території двох держав: Польщі і Словаччини. (карта)

Привабливі переломи рік:

Ясьолки між Гострою та Пьотрусьом, Віслокa під Беском і під Пулавами. Окремою категорією краєзнавчих розваг є пам'ятки культури, серед них дерев'яні церкви. Найгарнішими вважаються церкви в Квітоні, Овчарах, Бартному та Котані. Найцінніші дерев'яні костели знаходяться в Сековій . У Низькому Бескиді знаходяться відомі здравниці, у яких варто затриматись на довше: Риманів-Здруй, Івонич-Здруй, Висова-Здруй, а також Вапєнне. Крім того багато міст, містечок і сіл.

Найвищі вершини

з польського боку це Лацкова (997 м н.р.м., на деяких мапах навіть 999 м н.р.м.)

а з словацького Бусов (1002 м н.р.м.), яка є єдиною, що перевищує 1000 м н.р.м.

Найажливіші ріки

Ославиця, Віслок, Ясьолка, Віслокa , Ропа і Біла Дунайцева, належать до басейну Балтійського Моря.

Водосховища

у Климківці на Ропі, в Сеняві на Віслок у, а також невелике в Кремпній на Віслоці .

Обвальні озера

під Масляною Горою та під Церговою .

Sieniawa

Національні парки

Магурський Національний Парк

у східній частині Яслиський Ландшафтний Парк.

Здравниці

Риманів-Здруй, Івонич-Здруй, Висова-Здруй а також Вапєнне з мінеральною водою.

Клімат

має змінний характер між атлантичним і континентальним кліматом. Весною, узимку і восени віють тут теплі і сухі південні вітри, так звані дуклинські або риманівські, які спричиняють часті зміни погоди. Середня річна температура складає 4-8 °C . Найбільші опади дощу спостерігаються в червні і липні.

Флора

У Низькому Бескиді виступають тільки два рослинні поверхи: підгірський (до 550 м н.р.м.) і нижньогірський.


Las w Rudawce Rymanowskiej fot. M. Kościelny

Корисні копалини

У XIX ст. на території Низького Бескиду відкрито поклади нафти. Їх промислове дослідження розпочав Ігнаци Лукасєвич– конструктор гасової лампи, який побудував в 1854 році перший в світі нафтовий шиб в Бібрці коло Кросна. Поклади нафти супроводжує природний газ.

 

НИЗЬКИЙ БЕСКИД В ПОДРОБИЦЯХ

Розташування

Низький Бескид ділиться на:


Beskid Niski - widok z Surowicy na wschód fot. M. Kościelny

Геологічна будова.

Низький Бескид (Зовнішні Карпати) є побудований із осадових скал званих карпатським флішем . Це найчастіше почергово складені групи конгломератів порід , пісковиків і мулистих сланців з ускладненою гористо-площинною будовою.

Тут відзначається п'ять флішових тектонічно-седиментаційних одиниць:

На поверхні оголюються як флішові скали, головним чином пісковики і сланці віком від крейди до неогену, так і четвертинні утворення. У скалах, підданих деформаціям альпійського орогенезу, виступають мульди, зіткнення, розриви і тріщини . Виразним тут є зв'язок між ландшафтом території та геологією. Прикладом є морфологічні межі, пов'язані з зіткненням скал, між Ясельськими Долинами та пасмами Бескидів, напр. схили Бжозівського Бескиду чи Цергової.

Історично-геологічний опис виникнення цих дивних, позбираних в складки скельних утворень.

У юрському і крейдяному періоді (200-66 млн років тому) карпатська область ще не являла собою гірського ланцюга. Осади, які сьогодні є горами, нагромаджувалися тоді у великому морському басейні. В ньому виникали головним чином пісковики і сланці, звані флішовими осадами. Буйні водорості і планктон, що розвивалися в карпатському басейні, постачали таку велику кількість органічної матерії, що осади, які нагромаджуються на його дні, стали рідними скалами для нафти. Ними є темні крейдисті сланці ( цешинські , вежівські та льгоцькі ), наявні напр. в Венгловці та Домарадзі , палеоценські ( істебнянські ) з Чорножек, олігоценські , менілітові напр. з Рудавки Риманівської і Рогів. В свою чергу резервуарними скалами, в яких виникли більші нагромадження нафти, є груболавові пісковики, що мають пори і тріщини, які дозволяють міграцію, а також акумуляцію підземних рідин і газів. До них належать нижньокрейдисті пісковики (гродиські і льгоцькі), напр. в Красній і Домарадзі, крейдово-палеоценські (істебнянські) та еоценські (ценжковицькі), в тому числі в Оджиконі і Комборні Лише у міоцені (близько 20 млн років тому) карпатський басейн закрився під впливом тиску з півдня - з африканського континенту, а скали з дна моря були винесені на поверхню, зібрані в складки і переміщені близько 50 км на північ. Аж в околиці Небильця добрався льодовик скандинавського зледеніня який приніс глини.

Шари флішу були зібрані в складки, виникли три так звані тектонічні покриви , які насувалися один на одного. Найнижчим є сілезький покрив , центральним – дуклинський, а найвищим – магурський. Виходи на поверхню Магурських пісковиків часто набувають фантастичних скельних форм ( корнути ). Найбільш відомими є Корнути на Магурі Ватковській (у 1953 році тут з метою охорони скельних виходів засновано заповідник), і Бісів Камінь біля Фолюша . Виступає також багато печер. Найбільше їх скупчення то Кіляновська Гора коло Липовиці (близько 70 печер - найдовшою з них є Печера Словянська, загальною протяжністю коридорів 601 м і глибиною близько 24 м) а також Цергова (11 печер). Відомою є Похмура Печера в Корнутах , загальна протяжність коридорів якої сягає майже 200 м, а глибина 15,5 метрів.

Rzeka Wisłok w Rudawce Rymanowskiej
Potok w Rudawce Rymanowskiej fot. M. Kościelny

Скам'янілості.

У скалах карпатського флішу можна знайти як макро-, так і мікроскам'янілості. До мікро- належать видимі лише під мікроскопом рештки одноклітинних тваринних організмів, в тому числі форамініфер і радіолярій , а також рослинних, напр. водоростей з групи коколітів . Щасливці можуть знайти більше скам'янілостей - рештки молюсків, амонітів, риб, крабів, комах, а навіть птахів. З рослин можна знайти водорості, листки дерев, рештки трав’ янистих рослин, насіння і скам'янілу деревину. Частіше на поверхні нижнього шару зустрічаються зигзаги, що склалися в таємничі ієрогліфи, - це скам'янілі сліди переміщення або харчування тварин, які заселяли морське дно. Натомість в четвертинному гравії річкового походження можна знайти кістки мамонта, носорога, оленя і інших ссавців.

Історія заселення

У ранньому голоцені , разом з потеплінням клімату, з півдня Європи мігрували сюди перші люди. Найстарші археологічні знахідки на цій території датовані палеолітом (давнім кам’ яним віком ) - близько 9000 років д.н.е. У неоліті, близько 2500 років д.н.е., прибули сюди поселенці з Угорської Височини. З епохи бронзи походить городище в Тжциниці , де проживало населення плешівської групи межановицької культури.

На початку епохи заліза, 700 років д.н.е., з'явилося населення лужицької культури. Під час існування Римської Імперії через карпатські перевали вели важливі торговельні шляхи, які проіснували практично до II світової війни. До V століття н.е. ці території заселяли германські народи, які після похолодання клімату здали поля слов'янам, які надходили зі сходу.

Перші слов'янські городища походять з VI століття н.е. У 1085 році тут встановлюється кордон між країною Віслян (після приєднання Віслян Пястами – Польщею) та Руссю. Той кордон проіснував аж до кінця І Речі Посполитої як кордон краківського і руського воєводств. На шляхетські часи І Речі Посолитої припадає піковий розвиток цих районів.

Після розборів ці землі припали Австро-Угорській Імперії. Під час І світової війни тут відбувалися запеклі, кровопролитні бої, головним чином за карпатські перевали. У місцях битв з цього періоду можна знайти воєнні кладовища, а на горі Церговій утворено заповідний природно-історичний ліс.

Великі зміни серед цивільного населення принесла II світова війна. До її початку східні території Низького Бескиду були досить густо , населені лемками.


Piwnica łemkowska fot: 2010r fot. M. Kościelny

Велика міграція лемків

Перша

Перша міграція наступила ще до червня 1941 р. в результаті угоди Радянського Союзу з Німеччиною. Тоді виїхало декілька тисяч лемків.


Cmentarz w Surowicy fot:2010r fot. M. Kościelny

Друга

Друга міграція відбулась в 1944-1945 роках. На основі угоди між ПКНВ та урядом Української РСР від 9 вересня 1944 року про здійснення добровільного переселення громадян української, білоруської, російської національності. Влада вживала різних методів від заохочення через економічний тиск до залякування. Такі дії дали найвиразніший результат у ясельському та кросненському повітах. Деякі села стали майже зовсім покинутими. Акцію завершено в серпні 1946 року. У її результаті з Польщі виїхало 60-70% л емків. Умови переїзду були дуже важкими, з огляду на великі відстані до залізничних станцій і погане курсування потягів (залізничні лінії блокувалися військовим транспортом). Можна було забрати інвентар і устаткування, але лише 2 тонни на сім'ю. Лемків розселено аж в п'ятнадцяти областях всієї України. Вони опинились у дуже важких (в тому числі з огляду на воєнні знищення) умовах життя. Тому деякі з числа «евакуйованих» повернулися нелегально, деякі подалися вже в Радянському Союзі за поляків і повернулися на батьківщину разом з польським населенням з-за Буга .


Cmentarz łemkowski na Polanach Surowicznych fot: 2006r fot. M. Kościelny

Третя - примусове виселення

Після II світової війни у рамках т.зв. акції «Вісла», народна влада виселила примусово з областей розташованих на схід від Любліна та на південний схід від Жешува лемківське населення, тобто в спрощенні польських православних бескидських горян. Критерій виселень був одним - обряд. До села біля 4 ранку вступала армія. Люди мали час від декількох годин до 2 днів на пакування майна. Виселено на західні території, в основному в околиці сьогоднішнього Західнопоморського воєводства в 320 сіл, близько 70 тисяч осіб, в тому числі близько 35 тисяч лемків.


Kapliczka łemkowska na Polanach Surowicznych, fot.2004r fot. M. Kościelny

Флора і Фауна

У Низькому Бескиді виступають тільки два рослинні поверхи: підгнірський (до 550 м н.р.м.) і нижньогірський. Підгірський поверх складають залишки первісних дубово– грабових лісів, вільхи і чагарники вербняку в долинах рік, натомість нижньогірський поверх це ялинові, букові і соснові ліси. Ліси займають близько 70% територій Низького Бескиду. Особливо численними є букові ліси, а ялина майже відсутня. Цікавими нюансом є скупчення тису і модрини. Відносно флористики Низький Бескид є перехідноюою областю між Західними Карпатами та Східними Карпатами. Тут ростуть теплолюбні рослини з півдня: французька троянда, купина лікарська , котівник справжній. У лісах квітнуть в т.ч : підсніжник звичайний, проліска дволиста, зубниця залозиста, ведмежа цибуля, анемона і лунарія багаторічна . Тут виступає також декілька гатунків з сім'ї орхідних, в т.ч. : любка дволиста, коручка дрібнолиста, зозулька плямиста.

Salamandra plamista
Salamandra plamista fot. M. Kościelny

Фауна тутешніх лісів типова для Бескидів. Великій чисельності дичини сприяє малолюдність і привільні лісові терени. Виступають тут оленячі, зокрема сарни, дикі кабани, зайці, а з хижаків: ведмеді, рисі, лісові коти, вовки, куниці і лисиці. Серед приблизно 140 видів птахів потрібно назвати: підорлика малого (зображений на логотипі Магурського Національного Парку), беркута, канюків , костогризів, пугачів, сову довгохвосту і глухаря. У долинах виступають чорна лелека і трипалий дятел, а над потоками: плиска гірська і пронурок. Численними є типово гірські види земноводних: кумка жовточерева, плямиста саламандра, декілька видів тритонів. З плазунів зустріти можна гадюку, мідянку звичайну, вужа і веретільницю. У літню пору можна спостерегти рідкісні видии метеликів: подалірія і мнемозину

.
Padalec Fot: Barbara Witek fot. M. Kościelny

Туризм і туристичні розваги

Низький Бескид це сьогодні найдикіше гірське пасмо в Польщі. Там ще збереглись райони незмінені або незначно змінені людською рукою. Особливістю Низького Бескиду є чарівні долини з неіснуючими селами, про існування яких говорять старі плодові дерева, рештки криниць чи підвалів, побудованих з каміння. До особливо гарних відносять долини:

Привабливими є переломи рік:

Wisłok w Rudawce Rymanowskiej
Rzeka Wisłok w Rudawce Rymanowskiej fot. M. Kościelny

На шляхах можна зустріти дуже мало туристів, а забуті долини, колись пульсуючі життям, сьогодні зовсім пусті.

Пам'ятки культури

Окремою категорією краєзнавчих розваг є пам'ятки культури, серед них дерев'яні церкви. Найгарнішими вважаєтюся церкви в Квітоні, Овчарах, Бартному і Котані. Найцінніші дерев'яні костели знаходяться в Сековій (записаний до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ) і в Шимбарку . У Шимбарку стоїть також ренесансна, оборонна садиба роду Гладишів . Варто з мапою та компасом спробувати знайти сліди давніх жителів – існуючі і неіснуючі лемківські церкви, сліди по селах, придорожні каплички тощо.


Kapliczka w Darowie fot:2010r fot. M. Kościelny

Здравниці

У Низькому Бескиді знаходяться відомі здравниці, в яких варто зупинитись на довше:

Крім того багато міст, містечок і с іл безперервно носять сліди колишньої розкішності, належать до них Грибів , Яслиська , Дукля і Шимбарк .

Обов'язково потрібно побачити

Варто також оглянути спогади про воєнне минуле Низького Бескиду – кладовища з періоду І світової війни будовані австрійцями в 1915-1917 роках. Найгарніші з них, розташовані на Маластовському Перевалі, Ротонді а також Бескидку над Конєчною – проектував його словацький архітектор Душан Юрковіч, а також Музей в Дуклі.


Cmentarz z czasów I wojny swiatowej w okolicach Dukli fot. M. Kościelny

Шлях пам’ яті Івана Павла II

Над живописними переломами Віслокa в Рудавці Риманівській відкрито 25 серпня 2013 р. пам'ятну дошку Папи Івана Павла II . Кароль Войтила , тоді ще як краківський архієпископ і кардинал дуже любив це місце. Приїжджав там з групою друзів, ночували в наметах, йшли по горах. У 1978 році виїхав звідти до Риму на конклав після смерті папи Павла VI .

Дошка знаходиться на узліссі, на другому березі Віслокa під узгір'ям Ользи . Про увіковічення цього місця подбало Управління лісового господарства Риманів. Одна з дощок описує перебування кардинала в Бещадах і Низькому Бескиді. Із спогадів друзів виходить, що саме це безлюдне місце Папа Римський особливо полюбив. Місце особистих канікул кардинала Войтили знало досі небагато людей.

Розробка тексту і фотографії Маріуш Косцєльни

Джерела текстів :

Wikipedia, Powojenne dzieje Łemków, Muzeum Przemysłu Naftowego i Gazownictwa, isanok.pl, Wszystko o niczym, Państwowy Instytut Geologiczny

 

Фотогалерея

 

Схематична карта, яка показує розташування Низького Бескиду на території Польщі, а також села Оджехова в Низькому Бескиді Powrót do poczatku artykułu

Схематична карта, яка показує розташування Низького Бескиду на території Польщі, а також села Оджехова в Низькому Бескиді